цены наркотик Электрогорск Конопля Amnesia Бошки марихуана

Лоханулся, братцы! Мог бы я и дальше побеспредельничать на углах, закидываясь закладками и шмальнув еще пару косяков, но в этот раз пришлось запустить мозги и идти на работу. Да не просто на работу, а стать курьером в Яндекс еде. Задумал я это все, покурив мощные шишки марихуаны, которые моя дилерша затарила с новой поставки. И вот, нажатие кнопки "Отправить резюме" стало отправкой меня на новое приключение. Сначала, братцы, я думал, что все будет просто. Заказы на доставку еды, думал я, это шутка. Но оказалось, что это работа, которая требует своей доли ответственности и быстроты мышления. Побочки после курения шишек марихуаны начали проявляться, и ментальные процессы у меня стали медленнее, чем у черепахи. Но я решил не сдаваться и четко запасть в эту тему, как в темницу. Однажды, братва, мне достался заказ от одной шибко взбалмошной бабы, которая жила на самом краю родной мегаполисной зоны. Я уже думал, что она курит не только шмать, но и через косяк, когда узнал, что она предпочитает вегетарианскую еду. Да отнеси ей что-нибудь полезное, пишет она в комментарии к заказу. А я тут от бабы такая таблетка, надо было бы сесть и подумать, что и как. Но времени ноль, заказ уже в работе. Приехал я к этой бабе, тут мне уже борода длинной в волосы выросла. Подхожу, стучу в дверь, а она весьма непривычно для гопницы девицей быть оказалась. "Привет, доставка от Яндекс еда", говорю я, пытаясь свернуть пальцы в нормальные жесты. Она открывает дверь и находит только половину заказа. Оказывается, я забыл половину ее полезной веганской пищи у меня в машине. Я понял, что моя репутация курьера висит на волоске, и мне надо быстро решать эту проблему. Честно говоря, братаны, я мог бы просто спасовать и сказать, что все у меня в порядке, но решил попробовать сделать что-то умное. Взял я бабу с собой в машину и поехали мы за второй частью ее заказа. Мелькнула мысль позвонить на горячую линию Яндекс еда и попросить помощи, но понял, что они меня выгонят со словами "Эй, медленный, сам додумайся!". Так и случилось. Мы нашли ближайший магазин с веганской едой, и я вошел туда, пытаясь выглядеть уверенным, как настоящий курьер. Взял я корзинку, и начал запихивать туда все, что было в заказе. Оказалось, что баба любит не только полезное, но и для своих зубов вредное. И я вышел из магазина с двумя полными пакетами еды. Вернулся я к бабе, и она уже была на грани нервного срыва. Но, увидев свою еду, она раздалилась улыбкой, и я понял, что дело сделано. Баба даже дала мне чаевые, которые я быстро спрятал в карман, как будто бы они были побочками моей работы. Таким образом, братцы, я закрепился в Яндекс еде и стал одним из самых опытных курьеров. Хоть и с медленными реакциями и побочными эффектами после курения шишек марихуаны, я нашел свое место в этой сумасшедшей жизни. И пусть мой сленг звучит странно для некоторых, но ведь главное, чтобы я понимал себя и своих заказчиков. Все дело в главном - доставить еду быстро и качественно.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...